Страшна іронія долі Влада Лістьєва

07.12.2018 09:49
shadow

Високий спортивний красень прожив важке, страшне життя. Його батько покінчив із собою, мати багато пила. Він закінчив школу-інтернат спортивного профілю (кандидат у майстри спорту з легкої атлетики). Був чемпіоном СРСР по бігу на 1000 метрів серед юніорів Потім працював інструктором з фізичної культури спортивного об’єднання "Спартак". Проходив термінову службу під Москвою в Таманській гвардійській дивізії. Після робітфаку закінчив міжнародне відділення факультету журналістики МГУ.

З 1982 року працював редактором радіомовлення на закордонні країни Головної редакції пропаганди Держтелерадіо СРСР. У 1987 році перейшов на роботу в Молодіжну редакцію Центрального телебачення одним з ведучих програми "Погляд". Натхненні успіхом програми "Погляд", Лістьєв і його колеги заснували телекомпанію ВІД (абревіатура від "Погляд І Інші"), що створювала телепрограми для Першого каналу Центрального телебачення.

Навіть 10 років потому "Огонек" позиціонував ведучих як "народних героїв» Влад обожнював дітей, але доля немов переслідувала його. Його перша дружина, Олена Єсіна, дочекавшись популярності екс-чоловіка, подала на аліменти, і, за чутками, її "апетит" з роками помітно зріс. Але версія про її причетність до злочину так і не підтвердилася — було б нерозумно позбавитися основного джерела доходів. Тим більше що після смерті Влада їхньої спільної дочки Валерії (зараз їй 28 років) дісталося 3/8 частки спадщини, що складається з трьох машин ("Вольво", "Мазда" і "ВАЗ-21093"), земельної ділянки в Підмосков’ї, 121-метрової і 69-метрової квартир у Москві. Причому дівчинка бачила батька тільки по телевізору. Влад залишив дружину, коли та була в вагітною, тому що вважав, що дитина зачата не від нього.

Не склалося життя Влада і з другою дружиною — Тетяною. Їхній син Владик помер у 6-літньому віці, будучи на той час уже сліпим і глухим, — позначилося ускладнення після грипу, що хлопчик переніс в річному віці. Лістьєв сильно запив, не звертав ніякої уваги на народженого незабаром другого сина Сашка (зараз йому 27 років, і навіть намагався перерізати собі вени на дачі. На щастя, його тоді відкачали.

Згадують про те, як у 1989 році його ледве не звільнили з "Погляду" за недисциплінованість (він тоді саме переживав розвал другої родини. . І отут у його житті з’явився 25-літня художник-реставратор Альбіна Назімова. Вони познайомилися в її майстерні на Масловці, куди Влад випадково заглянув з компанією друзів, а згодом рийшов ще раз. Роман явно пішов йому на користь — він кинув пити, закодувався, відкрив новий проект — програму "Поле чудес" і незабаром зайняв крісло генпродюсера тільки що створеної телекомпанії "ВІД". Згодом це стало приводом для ще однієї версії.

Через три роки після загибелі Влада його вдова Альбіна Назімова утретє вийшла заміж. Її обранцем став режисер телекомпанії "ВІД" і давній друг родини Андрій Разбаш. Після смерті Влада Альбіна Назімова успадкувала, крім іншого, пакет акцій телекомпанії "ВІД". Андрій Разбаш, за іронією долі, також володів значним відсотком акцій, і це могло здатися "злиттям капіталів". Адже, з’єднавши свої акції, молодята стали великими власниками "ВІДА"! Тим більше що в Альбіни був і "гідний" привід — ревнощі. За чутками, за рік до загибелі Влада в його житті з’явилася молода дівчина-медсестра, що її востаннє бачили на похороні Влада. Три шлюби, важкі розлучення. І яким же професіоналізмом треба було володіти, щоб при всьому цьому блискуче працювати, робити кар’єру, бути зіркою екрану і бізнесу одночасно! Листьєв народився під нещасливою зіркою, але зумів витримати всі удари, що насилала на нього доля.

Для більшості він назавжди залишився обличчям "Поля чудес" — того самого "поля", що ще не розпещена подібними шоу країна дивилася п’ятничними вечорами не відриваючись. Прості і каверзні питання, загадка останньої букви, що залишилася, торг навколо Супергри — це було абсолютно нове і цікаве.

Але сноби морщилися. І не тільки тому, що "Поле чудес" у їхніх очах було жалюгідною пародією на "Що? Де? Коли?". Багато хто не мог пробачити Листьеву, що з героя легендарного "Погляду" він перетворився в шоумена. Вони не знали чи не думали про те, що між п’ятничними ефірами Лістьєв працював як проклятий, створюючи практично з нуля російське телебачення — як генеральний продюсер, а потім і президент легендарної телекомпанії "ВІД". Проекти Лістьєва були настільки успішні, що його запросили на роль генерального директора головного державного телеканалу — ГРТ. От тільки працював він там зовсім недовго. Устиг лише ввести тимчасовий мораторій на усі види реклами на своєму каналі.

Владислав Листів був знайдений мертвим 1 березня 1995 року близько 22.00 на сходовій клітці між першим і другим поверхами в під’їзді свого будинку на Новокузнецькій вулиці, 30. Смерть наступила від двох вогнепальних поранень у спину й у голову. Цей злочин став одним з найгучніших замовлених убивств. Було допитано близько 2 тис. свідків. В убивстві зізналися десять осіб, однак покази жодного з них не були достовірними. На момент убивства Лістьєв займав дві посади — генерального директора ОАО "Громадське російське телебачення" і президента телекомпанії "Від". Ні убивці, ні замовники злочину дотепер не знайдені у зв’язку з цим 3 квітня 2006 року Генпрокуратурою було припинено на підставі статті 208 УПК РФ.

До цього справа про убивство Владислава Листьєва була порушена і розслідувалася органами прокуратури. По кримінальній справі перевірялися різні версії мотивів убивства, з’ясовувався спосіб життя загиблого, його оточення, обставини, що передували злочину. Була зібрана інформація про висловлення і дії загрозливого характеру як проти Листьева, так з боку журналіста у відношенні інших осіб, відомості про підприємницьку діяльність і проекти журналіста, його участі в створенні ряді комерційних підприємств.

За словами представників СКП, направлялися запити і доручення в тому числі в закордонні компетентні органи, перевірялися взаємні зобов’язання Лістьева і фірм, засновником яких він був. З тією же метою були проведені ревізії фінансово-господарської діяльності "Телекомпанії ВІД" і "Корпорації Інтервид", одним із засновників яких виступав Лістьєв, і ряду агентств, що займалися рекламною діяльністю на телебаченні.

Перевірялася версія і про те, що убивство зв’язане з діяльністю Листьева на посаді генерального директора ГРТ. "Відсутність ознак, що свідчать про розбійний напад на Лістьєва, здійсненні у відношенні його хуліганських дій дало підстави для висування в справі версії про те, що убивство зроблене найманою групою осіб за попередньою змовою, — з’ясували в СКП. — З цією метою перевірялися дані про можливу причетність до убивства членів організованих злочинних угруповань".

Колишній прапорщик ГРУ Юрій Колчин, засуджений на 20 років за убивство депутата Держдуми Галини Старовойтової, розповів слідчим, що убивство журналіста було організовано пітерськими авторитетами — лідером тамбовської ОПГ Володимиром Кумаріним (Борсуковим) і членом угруповання Костянтином Яковлевим на прізвисько Костя-Могила — за замовленням Бориса Березовського. Колчин довідався про убивство журналіста, що готується, з розмови членів тамбовської ОПГ, на зустрічі яких він був присутній разом зі своїм приятелем, депутатом Держдуми Михайлом Глущенко (нині обвинувачуваним в убивстві петербурзького бізнесмена В’Ячеслава Шевченко і двох його підлеглих на Кіпрі), знайомим із членами угруповання. Колчин затверджує, що чув, як Яковлєв запропонував пітерському кіллеру Едуардові Канімото усунути Лістьєва й у такий спосіб віддати тамбовським великий борг.

За словами Колчина, до ОПГ із замовленням на злочин звернувся тодішній член ради директорів ГРТ Борис Березовський. За версією Колчина, він був незадоволений рекламною політикою, що Лістьєв став проводити на телеканалі.

Канімото ніби-то на угоду погодився. Колчин знайшов кіллеру придатну квартиру в Москві, і 1 березня 1995 року три кіллера — Канімото, Валерій Суликовський і ще один стрілець, ім’я якого не називається, — розстріляли журналіста в під’їзді його будинку на Новокузнецькій вулиці.

Уже після убивства, відповідно до показань Колчина, у Москву на зустріч з Березовським приїхали Яковлєв, Кумарін і Глущенко. Вони пригрозили бізнесмену, що розголосять його участь в убивстві журналіста у випадку, якщо не одержать більше грошей. І Березовському, що вже розрахувався за виконання злочину, довелося, за словами екс-прапорщика ГРУ, регулярно виплачувати авторитетам великі суми.

За розкриту інформацію, говорять джерела, Колчин попросив переглянути власний вирок і включити його і родину в програму захисту свідків. Поки невідомо, чи відбулася угода з слідчими. З усіх причетних до убивства Лістьєва, за версією Колчина, зараз живі тільки Кумарін і Березовський.

У правоохоронних органах Санкт-Петербурга до нової версії про убивство Листьева ставляться скептично.

Як пояснюють джерела, підтвердити її буде складно. Кумарін уже засуджений за рейдерство і, швидше за все, не буде обмовляти себе, щоб одержати більший термін, вважають слідчі. Березовський же одержав у Великобританії політичний притулок. "Це занадто зручна позиція для Колчина, — сказав "Газеті.Ru" один з колишніх керівників УВД Санкт-Петербурга. — Виходить, що всі організатори і виконавці мертві. Запитати немає з кого. Мовляв, беріть Березовського. Так якщо його візьмуть — і без Колчина пришиють усе що можна. Ще дивно, що він міг бути присутнім при таких переговорах про убивство. Звичайно сторонніх при цьому не буває ".

Адвокат Колчина Павло Жичкин від коментарів відмовився

Березовський назвав твердження Колчина "маячнею". Як повідомляє "Інтерфакс", опальний бізнесмен висловив здивування в зв’язку з тим, що в повідомленнях ряду ЗМІ з посиланням на показання члена тамбовської ОПГ його називають одним із замовників убивства Лістьєва. "Для мене це, звичайно, повна несподіванка", — сказав Березовський. Він заявив, що, на його думку, до загибелі Лістьєва причетна людина з оточення першого президента Росії Бориса Єльцина.

Відзначимо, що інтереси покійного Костянтина Яковлева, що, за версією Колчина, був організатором злочину, також лежали в сфері медіабизнесу. Під його контролем у 90-і знаходилися майже всі дециметрові канали, що віщають у Санкт-Петербурзі, і вся телереклама міста. Крім того, він тісно співробітничав з підприємцем і продюсером, нині сенатором Сергієм Лисовським і, за деякими даними, мав частку в рекламному агентстві "Прем’єр СВ". Чутки про те, що він може бути причетний до смерті Лістьєва, з’являлися в пресі неодноразово і до показів Колчіна.

Як стверджував Володимир Мукусев, товариш Лістьєва по програмі "Погляд", 16 років тому убили не журналіста, а комерсанта, на рахунках якого було 16 млн доларів. І цей комерсант, додає Євгенію Додолєв уже від себе, усіх проти себе налаштував, викликаючи роздратування партнерів і заздрість колег ще до призначення на посаду генерального директора "Громадського російського телебачення". При цьому тему "як прибрати Лістьєва" колеги обговорювали ще за п’ять років до його вбивства. Тоді говорилося про усунення Лістьєва з програми "Погляд". Тоді Листьєв став бізнесменом на телебаченні, і був дуже успішним.

Сьогодні строк давності справи уже минув і якщо гіпотитечно припустити, що вбивць буде знайдено, то їх уже не засудять до позбавлення волі…

Дізнавшись подробиці його біографії хочеться сказати – «не родись красивим, а родись щасливим…»

ДЖЕРЕЛА:Страшная жизнь Владислава Листьева (1956-1995)http://www.aif.ru/society/article/33008

Расследование убийства Владислава Листьева будет продолжено, утверждает СКПhttp://www.newsru.com/russia/01mar2010/list.html

Березовский может стать главным фигурантом http://www.compromat.ru/page_11575.htm

За Листьевым тянется тамбовский следhttp://www.gazeta.ru/social/2010/10/26/3431554.shtml


Оставить комментарий